• demidont.com

Право батьків на участь у вихованні дитини. Судова практика



Наближаються свята і традиційний час для спілкування з близькими. Багато батьків, які проживають окремо від дитини, не зможуть в свята поспілкуватися з своїми дітьми. Однак дарма, бо кожен з батьків має право на участь у вихованні дитини, регулярні зустрічі, навіть якщо він/вона проживає окремо. Судова практика підтверджує, що таке спілкування відповідає інтересам дитини і її праву на сім’ю. Ось декілька ключових рішень:

Статтею 18 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Україною 27 лютого 1991 року (далі - Конвенція), визначено принцип загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини, а також встановлено, що найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

На рівні міжнародно-правового регулювання та актів внутрішнього законодавства визначено право кожної дитини, яка проживає окремо від батьків або одного з них, на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів, на безперешкодне спілкування між собою, що забезпечує гармонійний розвиток дитини та відповідає її найкращим інтересам.

Тож той із батьків, хто проживає окремо від дитини, також має право на особисте спілкування з нею, якщо таке спілкування не має негативного впливу на нормальний розвиток дитини.

При цьому, згідно з положеннями Конвенції та приписами національного законодавства, вирішення усіх питань за участю дітей та вчинення усіх дій щодо дітей має визначатися, перш за все, найкращими інтересами дитини. Тому і при визначенні способу участі того з батьків, хто проживає окремо, у вихованні дитини, спілкуванні з нею, перш за все, враховується принцип рівності прав батьків у вихованні дитини та принцип забезпечення найважливіших інтересів дитини.

Так, у §54 рішення Європейського суду з прав людини від 07 грудня 2006 року № 31111/04 у справі «Хант проти України» зазначено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага (рішення у справі «Olsson v. Sweden» (№ 2) від 27 листопада 1992 року, Серія A, № 250, ст. 35-36, § 90) і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.

Варто пам’ятати, що визначений спосіб участі у спілкуванні та вихованні дитини не є постійним, а може бути змінений у зв’язку зі зміною обставин, у тому числі віку дитину, налагодження відносин між дитиною та того з батьків, хто проживає окремо, порозуміння батьків дитини у питаннях щодо спілкування з нею одним з батьків, який проживає окремо.

#сімейнеправо #вихованнядитини #правадітей #адвокатльвів #юристонлайн #демідонтіпартнери


3 перегляди0 коментарів