Європейська конвенція про захист прав і основоположних свобод (04.11.1950 року) (далі - Конвенція) є одним з найважливіших міжнародних договорів, ратифікованих Україною.
Даним міжнародним актом гарантується одне з найважливіших конституційних прав – право на життя. Однак в ч. 1 ст. 2 Конвенції передбачається випадок правомірного позбавлення життя - виконання смертного вироку суду, винесеного після визнання особи винною у вчиненні злочину, за який закон передбачає таке покарання.
Чи означає це, що в Україні можливе застосування смертної кари?
Авжеж, ні. По-перше, Україна ратифікувала 2 важливих Протоколи до Конвенції:
Протокол N 6 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який стосується скасування смертної кари. Проте даним міжнародним актом остаточно не було скасовано смертну кару. Держави могли передбачити її застосування лише за діяння, вчинені під час війни або невідворотної загрози війни.
Протокол N 13 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який стосується скасування смертної кари за всіх обставин. Як зрозуміло із самої назви міжнародного акту, смертна кара скасовувалась остаточно за будь-яких обставин.
По-друге, чинним Кримінальним Кодексом України передбачено виключний перелік покарань, серед яких НЕМАЄ смертної кари.
Однак варто зауважити, що Протоколи поширюють свою дію лише на держав-членів Ради Європи, які їх ратифікували. Протокол N 6 ратифікували всі держави-члени Ради Європи, окрім Російської Федерації. Щодо Протоколу N 13, то його не підписали Азербайджан і Російська Федерація, а не ратифікували - Вірменія, Латвія, Іспанія і Польща.
Comments