Пряма дискримінація охоплює лише обмежений обсяг дискримінації. Ключовою конвенцією в даному випадку є Конвенція про скасування всіх форм дискримінації проти жінок. Стаття 4 цієї Конвенції передбачає так звану систему квот, яку уряди держав можуть ввести для забезпечення рівності між чоловіками та жінками. Саме завдяки цій Конвенції на роботу тепер влаштовують за квотами місць для жінок та чоловіків.
Такі конвенції щодо недискримінації роблять державу відповідальною за однакові права для всіх громадян та можливість ними користуватись в повному обсязі. Комітет ООН вищезгаданої Конвенції надав тлумачення статті 4 в 2004 році, в якому зазначив, що уряди держав повинні трактувати ст. 4 з позиції і мети самої Конвенції - скасування дискримінації.
Часто дискримінація притаманна самій традиції певної держави. Це проявляється, наприклад, в доступі до освіти, дрес-кодах для жінок, обрізаннях та інших тілесних практиках проти жінок (обмотування стоп, видовжування шиї, і т. п.), традиційному головуванні в сім’ї, можливості робити вільний вибір.
Тут постає також питання втручання в приватне життя, яке є мінімальним порівняно з тим, які порушення прав людини це допомагає попередити. Заборона втручання вже не є основним принципом права. Така інтерпретація може привести до позитивних змін, але й до негативних ненавмисних результатів, як-от війна з тероризмом. Тут важливо пам’ятати, що закони між собою пов’язані, і Конвенція про боротьбу з тероризмом пов’язана з Конвенцією про скасування всіх форм дискримінації проти жінок. Вони становлять цілісну систему.
Відповідно, є взаємозв’язок між здійсненням і дискримінацією щодо громадянських і політичних прав, та економічних, соціальних і культурних прав. Що цікаво, багато ранніх договорів щодо недискримінації жінок були ініційовані Світовою організацією праці (захист прав жінок).