Рівність - це один з найважливіших принципів прав людини. Ідея рівності почала свій розвиток з французької революції 18 століття, коли була прийнята перша Декларація прав людини.
Рівність тісно пов’язана з принципом невтручання. Це означає, що уряд держави повинен захищати приватну сферу життя своїх громадян від стороннього втручання. До приватної сфери належать, наприклад права жінок, дітей та заборона рабства. Цікаво, що сама Хартія Організації Об’єднаних Націй (документ, яким засновано ООН) не містить визначення прав людини, хоча ООН створено і, зокрема, для нагляду за дотриманням прав людини .
Рух за права жінок почався з ідеї, що люди наділені правами через свою природу. З принципу рівності витікає заборона дискримінації.
Стаття 2 Універсальної декларації прав людини містить загальне визначення недискримінації. Пізніше подібні положення були включені і в Міжнародний пакт про громадянські і політичні права, і в Міжнародний пакт про економічні, соціальні та культурні права, а також в Європейську декларацію прав людини.
Зараз з’явилася нова категорія так званих недискримінаційних прав: заборона дискримінації за віком (ейджизм), за фізичними можливостями та сексуальною орієнтацією. В даному випадку Європейська декларація прав людини є більш прогресивною, оскільки закріплює таку недискримінацію.
Мета положень про недискримінацію в міжнародних договорах - підштовхнути держави позбутися законодавства, яке дозволяє дискримінацію.
Дискримінація буває пряма і непряма і наступного тижня ми більш детально про це розповімо.